Забезпечення права на сімейне життя у спорах щодо дітей у практиці ЄСПЛ: проблеми ефективності захисту та виконання рішень в Україні
DOI:
https://doi.org/10.34079/2518-1319-2026-16-31-285-294Keywords:
право на сімейне життя, сімейні правовідносини, стаття 8 Конвенції, Європейський суд з прав людини, спори щодо дітей, контакт з дитиною, виконання судових рішень, найкращі інтереси дитини, позитивні зобов’язання держави, втручання у сімейне життя, практика ЄСПЛ, right to family life, family legal relations, Article 8 of the Convention, European Court of Human Rights, child-related disputes, contact with a child, enforcement of court decisions, best interests of the child, positive obligations of the State, interference with family life, ECtHR case lawAbstract
У статті здійснено комплексний аналіз практики Європейського суду з прав людини у справах проти України, що стосуються забезпечення права на повагу до сімейного життя у спорах щодо дітей. Досліджено зміст та межі застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті правовідносин між батьками та дітьми, зокрема у питаннях встановлення графіку побачень, повернення дітей, доступу до інформації про дитину та виконання судових рішень.
Особливу увагу приділено систематизації основних категорій порушень, встановлених Європейським судом з прав людини, серед яких: неефективне виконання судових рішень щодо контактів з дитиною, надмірна тривалість проваджень, формальний підхід національних органів до оцінки найкращих інтересів дитини, а також необґрунтоване обмеження батьківських прав. Визначено зміст позитивних зобов’язань держави щодо забезпечення реального та ефективного здійснення права на сімейне життя.
За результатами дослідження встановлено, що у практиці Європейського суду з прав людини у справах проти України простежуються системні проблеми, пов’язані з декларативністю судових рішень, неефективністю механізмів їх виконання, затягуванням судових процедур та недостатнім урахуванням найкращих інтересів дитини. Сформульовано висновки щодо необхідності вдосконалення національного законодавства та правозастосовної практики з метою забезпечення належного рівня захисту права на сімейне життя.
