Кримінальна відповідальність за фінансування кримінально-протиправної діяльності: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення з урахуванням досвіду держав-членів ЄС

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем кримінально-правового регулювання відповідальності за фінансування кримінально-протиправної діяльності в Україні та виробленню науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідних норм КК України з урахуванням міжнародно-правових стандартів і досвіду держав - членів ЄС. Встановлено, що чинний КК України містить шість розрізнених норм, які передбачають відповідальність за фінансування кримінально-протиправної діяльності (ст. 110-2, 159-1, 176, 258-5, ч. 3 ст. 260, ст. 447 КК України), проте цілісної системи вони не утворюють. Виявлено дві системні вади: по-перше, відсутність у більшості відповідних норм КК України будь-якої вказівки на предмет кримінального правопорушення - лише ст. 258-5 КК України прямо оперує поняттям «будь-які активи», тоді як решта норм обмежуються терміном «фінансування» без розкриття його предметного змісту, що в поєднанні з усталеним вузьким доктринальним тлумаченням створює практичні прогалини; по-друге, відсутність відповідальності юридичних осіб як суб’єктів фінансування в деяких видах кримінально-протиправної діяльності. Проведено порівняльний аналіз відповідного законодавства Німеччини, Польщі та Франції, а також Рекомендації 5 FATF і Директиви 2017/541. Встановлено, що зазначені міжнародно-правові стандарти та національне законодавство держав - членів ЄС передбачають: широке уніфіковане визначення предмета кримінального правопорушення, що охоплює будь-які активи незалежно від їх форми та походження; незалежність складу кримінального правопорушення від фактичного вчинення основного діяння та від обізнаності особи щодо конкретного виду кримінально-протиправної діяльності, яка фінансується; кримінальну відповідальність юридичних осіб. На підставі цього запропоновано п’ять взаємопов’язаних змін до КК України: уніфікацію поняття «активи» в усіх відповідних нормах; розширення суб’єктивної сторони ст. 258-5 КК України відповідно до вимог Директиви 2017/541; поширення заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб на всі норми про фінансування кримінально-протиправної діяльності; розширення предмета ст. 447 КК України; закріплення уніфікованого законодавчого визначення поняття «фінансування кримінально-протиправної діяльності». Зазначено, що більшість запропонованих змін відповідають концепції проєкту нового КК України (контрольний текст станом на 22.02.2026), зокрема завдяки широкому визначенню поняття «активи» у Глосарії проєкту та виокремленню Розділу 3.12 про кримінально-правові засоби щодо юридичної особи.