Штучний інтелект у судочинстві та адвокатській практиці: договірні механізми регулювання ризиків і професійної прозорості

Анотація

Проведене дослідження є актуальним у зв’язку з активною цифровізацією адвокатської діяльності та судочинства, а також необхідністю адаптації правового регулювання до використання інструментів штучного інтелекту. Особливого значення набуває питання формування нових стандартів професійної прозорості, розподілу ризиків та договірного закріплення меж застосування цифрових технологій у сфері надання правничої допомоги. Крім того, аналіз чинного законодавства, судової практики та доктринальних підходів дозволяє виявити прогалини у регулюванні використання генеративного штучного інтелекту та окреслити напрями його подальшого вдосконалення. Тому метою дослідження є теоретико-правовий аналіз впливу штучного інтелекту на адвокатську діяльність і судочинство та визначення його значення для змісту договору про надання правничої допомоги.

У роботі проаналізовано теоретико-правові засади договору про надання правничої допомоги, його правову природу, істотні умови та особливості регулювання в національному праві. Досліджено роль даного договору як основної форми здійснення адвокатської діяльності та інструмента визначення прав та обов’язків сторін. Окрему увагу приділено проблематиці використання генеративного штучного інтелекту в адвокатській практиці та судочинстві, зокрема ризикам «галюцинацій», зловживання процесуальними правами та впливу таких технологій на якість правничої допомоги.

Здійснено аналіз судової практики Верховного Суду та інших судів, у якій використання штучного інтелекту оцінюється крізь призму принципів добросовісності, процесуальної дисципліни та професійної відповідальності. Визначено, що відсутність прямого нормативного регулювання зумовлює формування підходів до оцінки допустимості застосування штучного інтелекту через судову практику та етичні стандарти адвокатської діяльності.

Досліджено питання професійної прозорості та необхідності інформування клієнта про використання цифрових технологій у процесі надання правничої допомоги. Акцентовано, що хоча чинне законодавство не передбачає обов’язку деталізації застосованих технологічних інструментів у договорі, у сучасних умовах цифровізації формується тенденція до закріплення відповідних положень як елементів розподілу ризиків між адвокатом і клієнтом.

Обґрунтовано доцільність включення до договору про надання правничої допомоги загальних застережень щодо використання штучного інтелекту, які визначають його допоміжний характер та закріплюють повну професійну відповідальність адвоката за кінцевий результат. Запропоновано підхід, за якого правове регулювання вико ристання штучного інтелекту в адвокатській діяльності має здійснюватися через поєднання договірних механізмів, етичних стандартів та судової практики з метою забезпечення балансу між технологічною ефективністю та гарантіями захисту прав клієнта.