Фрагментація міжнародного правосуддя у спорах щодо стандартоутворюючих патентів: юрисдикційні конфлікти та узгодженість судових рішень

Анотація

Стандартоутворюючі патенти (standard essential patents, SEP) є особливим правовим явищем, у межах якого безпосередньо поєднуються територіальна природа патентних прав і глобальний характер технічних стандартів. Суб’єкт господарювання, який виробляє продукцію відповідно до технічного стандарту, зокрема у сфері мобільного зв’язку чи цифрових комунікацій, фактично позбавлений можливості обійти запатентовані технічні рішення, визнані необхідними для реалізації такого стандарту. Водночас власники цих патентів у більшості моделей стандартизації беруть на себе зобов’язання надавати ліцензії на справедливих, розумних і недискримінаційних умовах (FRAND). Такі зобов’язання, як правило, виникають не з міжнародного договору, а з політик організацій стандартизації та договірних декларацій правовласників, тобто з механізмів м’якого права, які набувають практичного значення через судове застосування та ринкову практику (ETSI, n.d.; European Commission, 2015).

Метою статті є дослідити, яким чином поєднання глобальної природи технічних стандартів, територіального характеру патентних прав і договірної моделі FRAND-зобов’язань зумовлює фрагментацію міжнародного правосуддя у спорах щодо стандартоутворюючих патентів. У центрі уваги перебувають множинність паралельних проваджень у різних державах, конкуренція юрисдикцій, відмінності у підходах до визначення умов FRAND, а також використання спеціальних процесуальних засобів, зокрема анти-позовних заборон і зустрічних заборон у відповідь на такі заходи. Методологічну основу дослідження становлять системний і порівняльно-правовий методи, застосовані до аналізу судової практики Європейського Союзу, Сполученого Королівства, Німеччини та США, а також до вивчення міжнародно-правового виміру SEP-спорів через механізм врегулювання спорів у Світовій організації торгівлі (World Trade Organization, 1994b). Особливу увагу приділено спору DS611 між Європейським Союзом і Китаєм, що стосувався анти-позовних заборон у SEP-справах та їх сумісності з Угодою TRIPS (World Trade Organization, n.d.; World Trade Organization, 2025).

У статті показано, що традиційні механізми гармонізації міжнародного права залишаються важливими, але виявляються недостатніми в умовах, коли значна частина правил взаємодії між учасниками ринку формується не міжнародними договорами, а рішеннями національних судів і квазі-договірними правилами у сфері стандартизації (ETSI, n.d.; Huawei v ZTE, 2015). Наукова новизна дослідження полягає у пропозиції розглядати спори щодо стандартоутворюючих патентів як окремий приклад інституційної фрагментації міжнародного правосуддя. У цьому випадку міжнародний торговельний режим, заснований на Угоді TRIPS, втручається не у зміст патентного права як такого, а в оцінку процесуальних механізмів, які фактично можуть мати екстериторіальний вплив і обмежувати реалізацію патентних прав в інших юрисдикціях. На цій підставі обґрунтовується доцільність мінімальних міжнародних стандартів процесуальної стриманості та прозорості у спорах щодо стандартоутворюючих патентів, зокрема обов’язку оприлюднення судових рішень загального значення та недопущення системних процесуальних бар’єрів, які перешкоджають реалізації прав інших членів TRIPS.