Дискредитація національної еліти як колоніальний симптом у літературі першої третини ХІХ століття
DOI:
https://doi.org/10.34079/2226-3055-2024-17-31-38-51Keywords:
українська література першої третини ХІХ століття, художні стратегії зображення національної еліти, (анти)колоніальне художнє мислення, творчість І. Котляревського, Гр. Квітки-Основ’яненка, В. Гоголя, постколоніальна деконструкція, Ukrainian literature, artistic strategies, (anti)colonial artistic thinking, Kotlyarevsky, Gr. Kvitka-Osnovyanenko, V. Gogol, postcolonial deconstructionAbstract
У статті розглянуто художні стратегії дискредитації образів представників національної еліти (нащадків козацької старшини, чиновництва, духовенства) в українській літературі першої третини ХІХ століття як під впливом імперської гібридної атаки на український провід (одним із прецедентів якої є славнозвісна п’єса О. Шаховського «Козак-стихотворец»), так і внаслідок закономірного занепаду державо- й культуротворчого потенціалу еліти в ситуації колоніальної стагнації громадської, духовно-освітньої, культурно-мистецької сфер у результаті імперської асимілятивної політики. Колоніальний модус художнього мислення з патернами меншовартості, недооцінки національних надбань, атрофією чи мутацією патріотизму, національної гідності, історичної пам’яті зумовив домінування таких стратегій, як бурлескне осмішення образів чиновного «панства», дрібного духовенства та їхньої «не зрозумілої» української книжної мови (Тетерваковський, Финтик в драматургії І. Котляревського, Пістряк у повісті «Конотопська відьма» Гр. Квітки- Основ’яненка, образи дяків-ловеласів у п’єсах П. Котлярова, В. Гоголя), сентиментально-провінційне «опрощення», локалізація в полі приватної, гастрономічної, матримоніальної проблематики образів недолугих, неосвічених нащадків козацької старшини (як-от сотник Забрьоха в повісті «Конотопська відьма» Гр. Квітки-Основ’яненка). Остання стратегія виявляє балансування художньої свідомості на межі колоніальної самокарикатуризації та антиколоніальної сатири.