Метамодерністський роман як модель відображення принципів мінливості й циклічності естетичних феноменів

Abstract

У статті схарактеризовано метамодерністський роман як модель художнього відображення принципу мінливості та циклічності естетичних феноменів у дискурсі літератури. Розвинуто ідею «колообігу» естетичних явищ, яку сформулював Д.В. Затонський. Проаналізовано, як ця концепція реалізована в літературному дискурсі метамодернізму. На прикладі роману «Атлас хмар» Д. Мітчелла експліковано тенденцію реактуалізації авангардистських прийомів, які адаптовані до сучасних естетичних тенденцій. Порівняно метамодерністські техніки в романі «Атлас хмар» Д. Мітчелла з тенденціями у творчості інших європейських авангардистів (Юра Зойфер та Ґюнтер Ґрасс), що дає можливість простежити загальну літературну карту метамодернізму та його національних варіантів. Окреслено вплив творчості цих письменників на формування жанрових моделей у парадигмі метамодернізму. Визначено, що в метамодерністських романах спостерігаємо синтез різних естетичних традицій, що уможливлюють нові змістові й наративні структури. Схарактеризовано, що вивчення метамодерністського роману відкриває перспективи для подальших досліджень метажанрового патерну. Проаналізовано тріаду «злочинець» – «жертва» – «попутник», яка слугує соціологічно-культурологічним інструментом для аналізу персонажів «Данцизької трилогії». Така модель демонструє принципову неоднозначність статусів героїв, адже та сама особа може виступати як жертва в одній ситуації та злочинець в іншій. Особливу увагу приділено уявній провині, яка активно тематизується в романах трилогії, зокрема у «Бляшаному барабані», підкреслюючи розрив між об'єктивною історією та внутрішнім світом персонажів. Простежено, як мотив провини формує індивідуальні та колективні наративи пам'яті, постаючи механізмом автентичного переживання минулого. Окреслено метамодерністські концепти автентичності. Проаналізовано, як Ґ. Ґрасс у романах створює простір, де провина може бути не лише реальною, а й уявною. Це дає можливість розглядати романи як засоби дезілюзіонування дійсності, що відображають парадокси досвіду. Зокрема, у романі «Атлас хмар» Д. Мітчелла досліджено ідею повторюваного циклу жадоби влади, що підкреслює безперервність конфліктів в історії.