Про жанрову природу роману Мішеля Уельбека «Карта і територія»

Abstract

Статтю присвячено дослідженню жанрових стратегій Мішеля Уельбека. Його роман, як і переважним чином уся література доби постмодерну, містить у собі ознаки кількох жанрів. Науковці надають різні трактування змісту категорії «метажанр», пов’язують її з типом змістовно-формальної цілісності твору, вважають результатом саморефлексії, розглядають як акт діалогу жанрів тощо. У статті виявлено, які саме жанрові форми використано автором роману «Карта і територія», мотивовано їхнє використання. При цьому жанр розглянуто як один із рівнів літературного твору як художньої системи, тому об’єктом уваги в статті є не тільки жанр, але й заголовковий комплекс, образна система, архітектоніка роману. Усі ці рівні зумовлені вирішенням у творі проблеми змісту мистецтва, співвідношення факту та вигадки. Герой роману намагається стати над життям і підмінити його образом (картою). Але, крім цього вигаданого письменником протагоніста, у його романі є ще один герой, сам Мішель Уельбек, який влаштовує реаліті-шоу із свого власного буття. У зв’язку з цим в статті вирішується питання підґрунтя перетворення твору у другій його частині на реаліті-роман. Більш того, третя частина твору за своїм жанром є трилером (Уельбек створює перформанс із власної смерті). Автор статті робить висновок про зумовленість цих двох жанрових форм (трилера та реаліті-роману) сатиричною спрямованістю «Карти і території». Це ігрова стратегія, яка має на меті декларувати право художника на суверенність. Уельбек, швидше, знущається зі спроб маси втручатися у його інтимний простір, ніж керується бажанням стати більш відкритим цієї масі. Таким чином звернення до різних жанрів зумовлено намаганням автора знайти художнє вираження власного розуміння суті мистецтва та відносин між художником та його реципієнтом.