Образ книги як засіб реалізації образу «відсутнього батька» в оповіданнях Девіда Белла і Кена Брюена

Abstract

Творчість Девіда Белла та Кена Брюена добре знайома англомовним шанувальникам детективів і трилерів. Їхні романи регулярно потрапляють до списків бестселерів, отримують схвальні відгуки від літературних критиків, але досі не ставали об’єктом окремих літературознавчих досліджень. Але якщо врахувати, що і Д. Белл, і К. Брюен у творах майстерно поєднують художньо якісні кримінальні історії та глибокий психологізм, то стає очевидним, що твори письменників потребують більш детального аналізу.

Об’єктом нашого дослідження стали оповідання «Путь самітника» Д. Белла та «Книга чеснот» К. Брюена, які увійшли до збірки «В усьому винна книга». Збірка стала професійним викликом для авторів, які працюють в гостросюжетних жанрах, оскільки до неї приймали тільки оповідання, сюжетним ядром яких була книга. Д. Белл і К. Брюен дотрималися всіх означених вимог і навіть більше: в обох оповіданнях центральний образ книги нерозривно пов’язаний із образом батька. А точніше, з образом «відсутнього батька» – однією з найактуальніших тем в сучасній психології, дослідження якої спровокувало появу також численних літературознавчих розвідок у галузі сучасної літератури.

Метою роботи стало виявлення засобів взаємодії образу книги й образу «відсутнього батька» в оповіданнях Д. Белла «Путь самітника» й К. Брюєна «Книга чеснот».

Актуальність роботи зумовлена, по-перше, малою кількістю літературознавчих досліджень творчості письменників, враховуючи їх значну популярність у читача. По-друге, недостатньою розробкою образу батька у творах письменників при доволі високій актуальності цієї теми серед психологічних та літературознавчих досліджень сучасної літератури.

Установлено, що фабула обох оповідань має схожу структуру, але письменники змалювали різні типи «відсутнього батька». Д. Белл створив образ батька «відсутнього» в житті сина через відстороненість, небажання спілкуватися, а К. Брюен змалював варіант батька, «відсутнього» через агресію, чий авторитаризм змушує сина вилучати будь-яку батьківську присутність із власного життя. Але в обох сюжетах поява книги, що дістається у спадок від батька, відіграє роль психологічного тригера. Сам факт її появи спонукає героїв до своєрідної ревізії власного уявлення про батька. В одному випадку це сприяє створенню ситуації примирення героя із батьком та минулим у цілому, а другому – книга виявляється безсилою проти стійкості сформованого батьківського стереотипу й стає вирішальним чинником у занепаді головного героя.