Поезія Віри Вовк «Горів Дрезден». переосмислення епізоду автобіографії

Abstract

Пропонована стаття – частина умовного дослідницького диптиху, в якому розглядаємо однойменні оповідання і поезію «Горів Дрезден». У цій статті об’єктом аналізу є поезія, вміщена у збірці «Юність». Предмет аналізу – розгортання автобіографічного епізоду в контексті прози письменниці.

Засновок полягає в тому, що провідне мистецтво, на яке взорується Віра Вовк у поезії, – малярство. Завдання розвідки – проаналізувати, як показано трагедію зруйнованого Дрездена (13.02.1945) з позиції юної оповідачки (alter-ego авторки).

Доходимо висновку, що поезія базована на двох часових течіях: дорослішання як прямування з минулого в майбутнє (життя до бомбардування) і пригадування як прямування з теперішнього в минуле (ретроспекція з моменту після бомбардування і до моменту свого дев’ятнадцятиріччя). Імпресіоністична манера першої частини вірша (пленерні сцени, мінливе світло, швидкі «мазки») відмежована від експресіоністичної другої частини (яскраві контрастні кольори, відображення емоційного стану).