Іконічно-конвенційні координати постмодерну: Юрій Іздрик «Воццек»

Abstract

У статті досліджуються іконічно-конвенційні взаємодії наукового та художнього констатування естетики та філософії постмодерну. На основі культурологічних та літературознавчих студій, присвячених постмодерну, автор відстежує найбільш частовживані поняттєві номінування, категорії, що визначають увиразнення інтерпретацій його естетики та філософії як нової споглядальної та метафізичної зосередженості, що має децентрований, плинний когнітивний фокус та презентує смислову дискретну системність. Провідними категоріями, які використовуються для окреслення світоглядних та стильових параметрів постмодерну та виказують особливу форму іконічно-конвенційних стягнень для їх вираження, є «ризома», «складка», «фрактал», «лабіринт», «фігури подібностей», «симулякр», «післячорнобильська бібліотека». Вони трактуються як  лінгвофілософські концепти нового типу, які дозволяють візуалізувати «хаос» культурних артефактів і феноменів.

Автор статті зосереджується на увиразненні художніх відображень цих явищ у «Воццеку» Ю. Іздрика. У Іздриковій інтерпретації свідомісної акційності Воцека проглядається намір фокусування на репрезентативному «конфлікті», що переростає в крайню і остаточну репрезентативну симуляцію. Вона нагадує візуально-вербальні схрещення, що констатують специфічну мисленнєву емблематику, химерну акційну образно-словесну сполучуваність, яка відображає постмодерну розкутість та хаотичну сенсотворчість.